Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров΄ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров΄я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з΄являються в їхньому житті.Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя.

 

Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:

— дотримання режиму дня;
— належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
— раціональне харчування та культура споживання їжі;
— дотримання рухового і повітряного режимів;
— режим активної діяльності та відпочинку;
— профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
— духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
— душевний комфорт і психологічна рівновага.

 

Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров΄я та здоров΄я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку.

Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.

Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я — завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини прагнення бути здоровим, дорожити здоров΄ям та цінувати його.

 

Особливості адаптації дітей до умов дитячого закладу

АДАПТАЦІЯ – це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками). Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше прийшла до дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайому дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2-3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.

 

Рекомендації для батьків дитина яких вперше йде до дитячого садка

Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримує підтримку.

Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка.

Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

Ознайомтеся з режимом харчування та меню у садку.

Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

Відучіть дитину від підгузків. Дайте дитині до садка улюблену іграшку.

Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття і т.п.

Учіть гратися з іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колихати, гойдати; пірамідку - збирати, розбирати.

Привчайте дитину після гри складати іграшки на місце.

Пограйтесь вдома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.

Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини - привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни та інші необхідні речі.

Повідомте медичну сестру про стан здоров'я малюка.

 

Що робити, якщо дитина плаче при розтаванні з батьками?

1. Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому саду (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки);

2. Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння; Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який "секрет" - навіть звичайний великий ґудзик);

3. Придумайте та відрепетируйте кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, "секретне слово");

4. Будьте уважні до дитини, коли забираєте його (її) з дитячого саду (розпитайте, чим він займався, похваліть його малюнок або виріб);

5. Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про нього, планували спільні заняття на вечір)

Головне - будьте терплячі!

Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами:

1 рік 3 місяці,

1 рік 6 місяців,

1 рік 9 місяців,

2роки,

2 роки 3 місяці,

2 роки 6 місяців,

2 роки 9 місяців,

3 роки.

БАТЬКИ — ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам’ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично — корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
— виконувати різні фізичні вправи;
— правильно харчуватись;
— загартовуватись;
— спілкуватися з друзями;
— дотримуватися особистої гігієни;
— дотримуватися режиму дня;
— знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

1. Якщо ви бажаєте здоров'я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім'ї за принципами здорового способу життя:

а) живіть у певному режиму праці, відпочинку, харчування, а саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;

б) починайте день з посмішки та фіззарядки;

в) облиште курити, вживати алкоголь при дитині;

г) залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує,нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;

д) не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову енергію, підвищити імунітет. Пам'ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;

е) дуже добре, якщо ви захоплюєтесь спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;

ж) пам'ятайте, що всі ваші звички —це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, пода­рують комплекс нових відчуттів.

 

2. Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою (а лише це дає змогу реалізувати себе в житті і претендувати на успіх), то:

а) ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім'ї і для сім'ї;

б) ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість і ініціативу;

в) ніколи не виносьте «сміття з хати»;

г) не поділяйте працю в сім'ї на «жіночу» і «чоловічу». У цьому запорука виховання почуття обов'язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

 

3. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім'ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

а) будьте витримані та спокійні у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;

б) приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, співпереживайте разом з ними, створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім'ї;

в) з підкресленою повагою ставтесь до дружини (чоловіка), постійно підносячи в очах своїх дітей культ жінки, матері (батька — глави сім'ї, добувача). Уникайте суперечок, конф­ліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;

г) обов'язково проводьте сімейні свята — це психологічне обґрун­тування сім'ї як джерела єдності і радості!

 

4. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:

а) не шкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми. Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;

б) знаходьте час читати самі і залучайте до книжкової премудрості дітей. Діліться враженнями з дітьми;

в) цікавтесь успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;

г) було б непогано, якби у дитини з'явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш син або донька — назавжди вага друг і спільник, а ви для них — високий авторитет.

 

5. Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, клієнтів, учителів. У дитини виникає підсвідоме, а тому неймовірно стійке переконання, що світ складається з обдурювачів і кретинів. Нігілізм і дворушництво увійдуть у плоть і кров ваших дітей, і цього вони ніколи не зможуть приховати та будуть позбавлені любові і підтримки оточення, бо набудуть слави жовчних і неприємних людей, а у підсумку — людей нещасних.

 

Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях — страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини.

Особливо неприпустиме розвінчування виховаетля, який з усіма свої­ми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вихователя, дитина робитиме протилежні вис­новки навіть з того, що є правильним з усіх точок зору.

 

6. Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина зростала милосердною, приділяйте максимум уваги власним батькам, особливо коли вони хворіють або заслабли: не залишайте їх без турботи і допомоги, прикрашайте їхню самітність своєю присутністю, ласкою. Робіть це разом з дітьми.

 

 

Таким чином, вся система виховання в сім'ї повинна будуватись лише за двома принципами:

1. Ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні.

2. Відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечити такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини. Успіху вам!

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

1. Спілкуючись із дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. Наприклад, не можна говорити дитині: «Ба­гато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!».

2. Будьте послідовні у своїх діях, не забо­роняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніше.

3. Ураховуйте можливості дітей, не жа­дайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і підтримайте, а при до­сягненні навіть найменших успіхів не за­будьте похвалити.

4. Довіряйте дитині, будьте з нею чесни­ми і приймайте її такою, якою вона є.

5. Якщо з яких-небудь об'єктивних при­чин дитині важко вчитися, виберіть для неї такий гурток, щоб заняття в ньому приноси­ло їй радість, і вона не почувалася не такою, як інші.

6. Якщо батьки не задоволені поведінкою та успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй у любові та підтримці. Не­хай вона живе в атмосфері тепла і довіри. І тоді проявляться всі її численні таланти.

 

ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ

1. Уникайте змагань і видів робіт, де вра­ховується швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з іншими.

3. Частіше використовуйте тілесний кон­такт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки ди­тини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки впевненої по­ведінки, будьте в усьому прикладом для неї.

7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні ди­тини.

9. Намагайтеся робити дитині якнаймен­ше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.

 

ПСИХОЛОГ БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ХОЛЕРИКІВ

1. Не гальмуйте активності у формі пря­мої заборони.

2. Не задовольняйте примхи тільки для того, щоб малюк не хвилювався.

3. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяль­ності на інший.

4. Ніколи не підвищуйте голосу на ди­тину, не вдавайтеся до залякування. Холе­ричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5. Спілкуйтеся спокійним, але впевненим тоном. Уникайте різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати непрямо — через колектив.

6. Постійно оберігайте нервову систе­му дитини, обмежуйте упродовж дня ігри, заняття, які призводять до надмірного збу­дження.

7. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

8. Категорично заборонено карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, сидітимеш на стільці).

9. Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвива­ли довільну увагу та сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, малю­вання, ліплення).

10. Виявляйте зацікавлене розуміння ду­шевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам», ураховуйте мотиви вчинків, за­лучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресії.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-САНГВІНІКІВ

1. Вимоги мають бути максимально спра­ведливі.

2. Давайте вихід їхній енергії, стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей дітей у суспільно корисній праці.

3. Виявляйте довіру, підтримуйте корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили, у здатність долати труднощі.

4. Не варто давати сангвініку доручень, пов'язаних із тривалою монотонною діяль­ністю.

5. Допомагайте у формі відкритої друж­ньої підтримки, поради.

6. Будьте максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших пору­шень.

7. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, ме­тодів і форм роботи.

8. При виконанні завдань із сангвініком дорослий має використовувати додаткові сти­мули, аби домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина неякісно виконала зав­дання, змусьте її переробити його.

10. Формуйте стійкі інтереси. Не дозво­ляйте частих змін видів діяльності. Розпо­чату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, тер­піння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і доводити до кінця розпочату справу.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-МЕЛАНХОЛІКІВ

1. Завж ди дотримуйтеся принципу по­ступовості.

2. Правильний виховний підхід поля­гає у тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3. Пам'ятайте, що малюк не переносить сильних подразників. Обмежте його у нових знайомствах, іграх.

4. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується у колективі дітей.

5. Прагніть викликати у дитини пози­тивні емоції, виявляйте максимум доброти. Тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ, морально підтримуйте, зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння її душевного стану.

6. Не допускайте підвищення голосу, ви­гуків, надмірної вимогливості.

7. Розвивайте комунікабельність шляхом гри.

8. Необхідно вчасно, кілька разів прихо­дити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати наймен­ший прояв активності.

9. Виховуйте волю, наполегливість, по­чуття власної цінності в колективі.

10. Потрібно через деякий проміжок часу організовувати для дитини ситуацію успіху.

11. Меланхоліка треба змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподі­ляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше мож­ливе нервове і психічне виснаження через хронічну перевтому або ж формування відра­зи до праці, апатії.

12. Аби дитина не відставала від інших за темпом письма, читання, лічби, доціль­но вже у 3—4-річному віці в ігровій формі вчити її рахувати і читати, а з 5—6 років — писати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ФЛЕГМАТИКІВ

1. Слід наполегливо використовувати завчасні настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності).

2. Не карати за відповідальність, не зви­нувачувати у тупості, некмітливості. Наслід­ки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується неадекватна самооцінка через постійні не­вдачі.

3. Доцільно стимулювати вияв щирих по­чуттів. Залучайте учня до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції, зміцнює віру у власні сили.

4. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

5. Під час написання художніх творів, у процесі гри флегматика варто на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами по­чуттів і емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте займатися аутотренінгом та самовихованням.

6. Щоб дитина росла ініціативною, до­рослі мають вітати кожен вияв її самостій­ності, непомітно допомагати у складних справах.

7. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Правильно переключайте увагу під час ви­конання завдань і раціонально розподіляйте час.

 

Основні правила виховання батькам

 

Правило перше.Ніколи не беріться за виховання у поганому настрої.

Виховання дітей — це одне з самих прекрасних занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хороший настрій, спокій, схильність до спілкування.

Щоб переконатись в цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань: де вам краще — в компанії друзів, прихильних до вас, чи в компанії певних суб'єктів, де кожен займається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам'ятають ці прості істини в щоденному спілкуванні з дітьми.

Правило друге. Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй щ), а також дізнайтесь, що вона сама думає з цього приводу.

Діти народжуються «готовими людьми». І якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, сміливими, веселими, сильними, мужніми і т. д.— виховайте їх такими. При цьому деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей; вони лише знають, що в дітях їх дещо «не влаштовує». Головне — переконати дитину в тому, що ваша виховна мета — це і його мета. Але мета може бути досягнута й іншим шляхом, не так, як ви пропонуєте. Діти живуть своїм життям, а не просто життям батьків.

Правило третє. Надавайте дитині самостійність.

Виховуйте, але не контролюйте кожен крок. Люди не люблять, коли хтось нав'язує готові рішення, контролює вчинки. Діти — це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти—люди недосвідчені. І хоча вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише з допомогою дорослого, але з допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

Правило четверте. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні й хибні кроки на шляху до мети.

При цьому важливе емоційне стимулювання: не тільки позитивний фон, але і негайне реагування на кожне досягнення дитини.

Правило п'яте. Не пропустіть того часу, коли досягнуто перший успіх.

Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. Не «ти у мене молодець», а обов'язково «ти поступив добре, тому що...», і обов'язково дайте відчути свій настрій — в даному випадку це радість успіху дитини.

Якщо ж дитина робить певний невірний рух, здійснює помилку, то необхідно...

Правило шосте. Зробити своєчасно йому зауваження.

Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу — дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

Правило сьоме. Оцінювати вчинок, а не особистість!

На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша і важка батьківська помилка. «Ти — поганий» [оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» [оцінка вчинку). І необхідно конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому в даному випадку дитина вчинила неправильно. Оскільки критикується помилка, конкретна помилка, а не особистість, то у дитини відпадає необхідність ставати в позу захисника, а разом з тим і непотрібний страх, побоювання бути покараним. З того суворого, навіть жорстокого, але спокійного аналізу вчинку випливає і віра в справедливість вихователя, в його послідовність і не зникає віра в свої сили.

Правило восьме. Після зауваження обов'язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки

Сутність людини і її вчинки — не одне і те ж. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько або мати ображаються на своїх дітей.

Не піддавайтесь хибній думці, згідно з якою діти поділяються на талановитих і не талановитих, хороших і поганих. Кожна дитина може досягнути достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.

Правило дев'яте. Виховання повинно бути поетапним.

Якщо ви приведете високу, стрибучу молоду людину в сектор для стрибків у висоту і вкажете їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете — стрибай! — то нічого не доб'єтесь. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання вихователя — своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

Правило десяте. Виховання повинно бути жорстким, але добрим. В цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Не потрібно мучитися хибним вибором — який спосіб виховання кращий: жорстокість або доброта, авторитарність або лібералізм — і те, і інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей в сім! Все добре в свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді й виховання буде своєчасним.

 

Пам'ятка для батьків у яких діти лівші

Шановні тати і мами!

Ваша дитина потребує уваги, підтримки і терпіння. Це і є головна умова її перемоги в учбовій діяльності, пам'ятайте про це!

Ø Ніколи не виявляйте негативного ставлення до того, що ваша дитина лівша.

Ø Не демонструйте ліворукість своєї дитини з негативної позиції стороннім і незнайомим людям.

Ø Не драматизуйте шкільні невдачі своєї дитини, пов'язані з тим, що вона — лівша.

Ø Долайте шкільні невдачі за допомогою додаткових, цікавих занять, які допоможуть дитині справитися із учбовими проблемами.

Ø Відкрийте для своєї дитини світ ліплення і малювання, в'язання і плетіння макраме. Писати лівою рукою непросто — тому допоможіть дитині уникати перевантаження і перевтоми.

Ø Не гарячіться, якщо дитина зробила щось не так, краще підтримайте її і відзначте успіхи.

Ø Демонструйте позитивні досягнення ліворуких людей.

Ø Не намагайтеся щось робити за дитину в такому разі ви лише посилюєте її проблеми.

Ø Закріплюйте досягнуті дитиною уміння, постійно їх тренуючи.

ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Ліворукість дитини — не патологія, а один з варіантів норми!

У ліворукої дитини є свої особливості в засвоєнні учбового матеріалу, які необхідно знати дорослим для того, щоб допомогти їй досягти успіху. Серед ліворуких людей достатньо талантів і геніїв. Можливо, ваша дитина — одна з них?!

Пам'ятка для батьків ліворуких дітей

1. Дитина повинна вчитися писати прямо, не загороджуючи собі лінію рядка.

2. Не можна вимагати від ліворукої дитини безвідривного письма.

3. При письмі і малюванні ліворукої дитини світло повинно падати справа.

4. При виконанні домашнього завдання по письму необхідно визначити разом з дитиною траєкторію руху руки. Це допоможе дитині визначити, де починати написання елементу букви, куди вести Іде закінчити. Цю інструкцію дитина повинна ще самостійно повторити і тільки потім приступати до письма.

5. Корисно зробити для дитини картки із елементами на писання кожної букви та із самими буквами. Це дозволить перетворити навчання письму на захоплюючу гру.

6. Важливо пам'ятати, що ліворукі діти переживають адаптацію до школи набагато важче, ніж їх праворукі однолітки. Вони бояться кепкувань однокласників, та ще більше — негативної оцінки дорослими їх діяльності.

7. Батьки повинні терпляче відноситися до брудних зошитів, помилок і карлючок своєї дитини, пам'ятаючи про те, що письмо дається їй набагато важче, ніж іншим дітям.

Ліворукій дитині треба пропонувати більше завдань на розвиток рухової активності руки, для розвитку групи дрібних м'язів. Дуже хороша вправа — вирізування букв великого формату із газет. Дитина швидше запам'ятовує букви, бачить їх у дзеркальному зображенні, запам'ятовує їх контури. Ще одна вправа — ліплення букв і цифр. Це також допомагає дитині швидше засвоїти техніку письма.

Пам'ятка для батьків

Шановні тати і мами! Пам'ятайте, що увага — один з найважливіших психічних процесів. Увага є важливою складовою частиною результативності учбової діяльності вашої дитини. Для того, щоб ваша дитина була уважною, прагніть допомогти їй тренувати увагу.

1. У основі уваги лежить інтерес. Чим цікавіше і різноманітніше будуть ігри і забави, які ви пропонуєте дитині, тим більше шансів розвинути довільну увагу дитини.

2. Розвиваючи увагу своєї дитини, враховуйте коло її захоплень. Відштовхуючись від її захоплень, привертайте її увагу до інших процесів і явищ, пов'язаних з її захопленнями.

3. Постійно тренуйте увагу своєї дитини. Використовуйте для цього прогулянки на свіжому повітрі, походи, будь-яку можливість.

4. Розвиваючи увагу дитини, не нагадуйте і не фіксуйте її невдачі. Більше уваги звертайте на досягнуті нею успіхи.

5. Стимулюйте Інтерес до розвитку уваги власним прикладом і прикладами із життя інших людей.

6. У сімейному колі демонструйте досягнення дитини по розвитку власної уваги.

7. Наберіться терпіння і не чекайте негайних, успішних результатів.

 

Пам'ятка для батьків

щодо розвитку позитивних емоцій удитини

Тати і мами! Пам'ятайте!

 Від знаків вітання, схвалення, любові у дитини складається відчуття: «зі мною все гаразд», «я— хороший». Від сигналів засудження, незадоволеності, критики з'являється відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий».

 Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.

 Навіть вимоги, які ви пред'являєте, повинні бути наповнені любов'ю і надією.

 Навчіться слухати своєї дитини врадості і в жалі.

 Караючи свою дитину, залишайтеся поряд із нею, не уникайте спілкування із нею.

 Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в вияві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім'ї й інших людей.

Заводьте свої красиві, добрі і світлі ритуали спілкування, які зроблять ваше життя і життя вашої дитини тепліше і радісніше.

Як розвивати довільну пам'ять ?

Щоб розвиток довільної пам'яті дитини проходив якнайефективніше, рекомендуємо дотримуватися такої послідовності у навчанні:
1). Навчання вміння приймати мнемічне завдання.
Оволодіння цим умінням є необхідною умовою для переходу від мимовільного запам'ятовування і відтворення до довільного. Але що означає - "приймати" мнемічне завдання?
Приймати мнемічне завдання - це вміти усвідомлювати мету запам'ятовування. Діти усвідомлюють мету лише тоді, коли вони зустрічаються з такими умовами, які вимагають від них активного відтворення і запам'ятовування. Найефективнішими з цього погляду є умови ігрової діяльності. Під час такої діяльності мнемічна мета має для дитини дуже конкретний зміст. Щоб навчитися усвідомлювати мету запам'ятовування і відтворення, дитині передусім слід оволодіти вміннями: 
1) уважно слухати завдання, яке дає дорослий, 
2) активно запам'ятовувати інформацію, яка надходить від нього, а також 
3) самостійно пригадувати під час відтворення забуту інформацію.
Уважно вислухати завдання дорослого діти старшого дошкільного віку вже, як правило, вміють, тому зупинятися на особливостях розвитку цього вміння ми не будемо. Для того, щоб навчитися активно запам'ятовувати потрібну інформацію, слід оволодіти мнемічним способом "повторення". Навчання вміння відтворювати забуту інформацію передбачає оволодівання вмінням діяти в ситуації відтворення самостійно, звертатися спершу до себе, до Своєї пам'яті і лише в останню чергу просити допомоги у дорослого.
2). Навчання мнемічним способам.
Оскільки на першому етапі ми починаємо розвивати спосіб "повторення", то основну увагу спершу слід звернути на подальший розвиток цього способу. Він формується легше, ніж інші способи, тому що оволодіння ним не вимагає попередньо навчити дитину якихось мисленнєвих дій. На цьому етапі спо¬сіб повторення повинен набути нової функції - функції відтворення. Дитина повинна навчитися здійснювати "відтворююче повторення" не під час сприймання завдання, а після того, як воно вже отримане. Таке повторення є активнішим, оскільки передбачає самостійне відтворення дитиною завдання. 
Коли дитина хоч би на елементарному рівні оволодіє способом "повторення", можна переходити до навчання більш складним - логічним способам запам'ятовування. Складність цих способів полягає в тому, що вони передбачають попереднє оволодіння відповідними способами логічного мислення. До логічних способів запам'ятовування належать, наприклад, "групування", "змістове співвідношення", "схематизація", "складання плану" і ряд інших. Щоб навчити користуватися ними, зазвичай необхідно пройти через два етапи: спершу формується відповідна розумова дія, а вже потім відбувається оволодіння вмінням застосувати цю дію з мнемічною метою.
У віці 5-7 років ми рекомендуємо акцентувати розвиток мнемічних способів "групування" і "змістове співвідношення". Способами "схематизація", "складання плану" й іншими рекомендують оволодівати у дещо старшому віці - з другого-третього класу початкової школи.
Оволодіння вказаними мнемічними способами зробить пам'ять дитини цупкішою і міцнішою.
3). Навчання вміння проводити самоперевірку результатів запам'ятовування.
Метою самоперевірки є співставлення, порівняння результатів виконання діяльності з тим, до чого людина прагне, з якимось раніше заданим зразком. Під час такого порівняння, звіряння з'являється можливість побачити допущені в процесі діяльності помилки і своєчасно виправити їх.
В основі самоперевірки лежать два способи - "відтворююче повторення" і порівняння відтвореного матеріалу із тим матеріалом, який слід запам'ятати. При цьому перший спосіб спрямований на те, щоб краще запам'ятати матеріал, а другий - на те, щоб інформація, яка вже є в пам'яті, була максимально точною.
Під час здійснення самоперевірки дуже важливе значення має усвідомлення того, з якою метою вона проводиться. Тільки у цьому випадку вона буде корисною для запам'ятовування і дозволить вносити корективи у повторення, наприклад, повторювати більше те, що найгірше запам'ятовується. Навчитися цього дитині непросто, тому їй потрібні будуть ваша допомога і терплячість. 

Психологічна підготовка дитини до школи

( Поради батькам )

З дитячого садка йдуть до школи шестирічні діти. Для одних це можливість потрапити у нове цікаве оточення. Для інших – навпаки, випадіння з комфортних стосунків. Для третіх – здійснення заповітного бажання не спати вдень. Усіх шести річок, навіть найбільш підготовлених, у школі очікує безліч труднощів. Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослим і ровесниками. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням і через невстигання, шкільні неврози, підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

Щоб дитина добре вчилася, до моменту вступу до школи у неї повинні бути досить добре розвинені ті системи й функції організму, які з початком навчання зазнають підвищених навантажень. Насамперед, це стосується нервової системи. Дитина повинна вміти стримувати свою рухову активність, адже їй буде важко висидіти шкільний урок, уважно сприймаючи те, що говорить учитель, опанувати читання та письмо.

Щоб дитина успішно опанувала письмо, малювання, необхідно розвивати дрібні м’язи рук і формувати моторні (рухові) навички.

Ще однією дуже важливою умовою успішного навчання у школі є розвинене мовлення, уміння чітко висловлювати свою думку і правильно вимовляти звуки. Без цього малюк не зможе навчитися грамотно писати. Більшість дітей, які вступають до першого класу, функціонально готові до виконання шкільних вимог, без проблем можуть упоратися з навчанням. Однак, як свідчать багаторічні спостереження учителів, психологів, серед першокласників є й такі діти, у яких виникають певні труднощі в навчанні, хоча розумово вони розвинені нормально. Одні погано встигають, інші виконують шкільні вимоги, отримують гарні й навіть відмінні оцінки, але досягають цього ціною великих зусиль. А це дуже швидко призводить до перевантаження й погіршення стану здоров’я дитини: з’являються роздратованість, плаксивість, порушення сну тощо.

Такі діти не готові до навчання, через те що в них затримується розвиток необхідних для шкільного навчання психічних функцій. Найчастіше така затримка пов’язана з несприятливим перебігом внутрішньоутробного розвитку та пологів, частими захворюваннями на першому році життя, особливо на дизентирію чи диспепсію, що супроводжувалися порушенням нормального засвоєння мінеральних солей та білків основних пластичних матеріалів, необхідних для побудови кісткових та мозкових тканин. Усе це викликає затримку розвитку нервової та м’язової систем.

Щоправда, процесі навчання ці функції вдосконалюються й дитина поступово наздоганяє у розвитку своїх ровесників. Тому ще до її вступу до школи можна й потрібно за допомогою спеціальних вправ прискорити розвиток необхідних функцій.

Особливу увагу в підготовці до школи необхідно приділяти тим малюкам, які не відвідують дитячий садок. Щоденні заняття варто починати, як тільки дитині виповниться 5 років. Нехай вона систематично малює: розфарбовує, перемальовує, малює з натури – не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець, фломастер, пензлик. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, тканини чи картону різні фігури ( ножиці повинні бути досить гострими, але із закругленими кінцями). Якщо є конструктор із дрібними деталями, збирайте його разом з дитиною. Вчіть малюка пришивати ґудзики, в’язати гачком, вишивати, але тільки під вашим наглядом! Все це стимулює розвиток дрібних м’язів руки.

Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, слід звернутися до логопеда.

Спостереження педагогів і психологів показують, що діти, які мають вади у вимові, на письмі також припускаються помилок. Для того, щоб у малюка сформувалася правильна вимова, частіше обговорюйте з ним прочитанні книжки , пропонуйте описати побачене чи скласти оповідання за малюнками.

Починаючи з січня місяця, один-два рази на тиждень проводьте спеціальні заняття, які готують руку до письма. Можна навчати дошкільнят деяких елементів письма за допомогою спеціального посібника. Сімнадцять елементів, що входять до нього, відтворюються у зменшеному вигляді. Замінити цей посібник можна звичайним зошитом у лінійку.

Ці вправи навчають тих прийомів та рухів пальців і кісті, за допомогою яких виконуються різні прописи. Крім того, ці заняття сприяють вихованню посидючості, уваги, зосередженості, звички навчатися регулярно і зберігати при цьому відносну непорушність – словом, усього того, чого вимагають у школі.

На початку кожного заняття потрібно показати дитині на маленькій дошці чи аркуші паперу, як повинні рухатися пальці і кисть при виконанні наступного елемента. Потім відпрацювати цей рух у повітрі разом з дитиною. Після цього можна запропонувати відтворити опрацьований рух, обвівши по пунктирній лінії зразок елемента. Далі доречно провести фізкультхвилинку: нехай дитина кілька разів стисне пальці в кулачок і енергійно розтисне їх.

Тепер вона повинна самостійно відтворити заданий елемент письма на аркуші паперу.

Пам’ятайте : 5-6 річна дитина не може без перерви писати довше, ніж 3 хв. Через кожні 2-3 хв роботи – за цей час вона встигає написати 1-2 рядки – робіть перерву, щоб розслабити руки, дати їм відпочити. Разом із дитиною обговоріть її роботу, за красиве, правильне написання елемента похваліть, але зверніть увагу і на помилки. Потім запропонуйте написати ще 1-2 рядки. Коли дитина працює, слідкуйте, щоб вона на поспішала, акуратно виводила лінії.

Поради батькам

1. Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування .

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті , уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно – вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до відома.

ГОТУЄМОСЯ В ПЕРШОКЛАСНИКИ

(консультація для батьків)

Готовність дитини до школи не є прос­тим показником, тоб­то таким, коли можна сказати — вона є або її немає. Готовність до школи вбирає в себе усі ті ре­зультати, до яких ви прагнули рік за роком усі 6—7 років, і день у день, виховуючи сина чи доню, створю­вали умови для їх всебічного розвитку.

Спеціалісти-психологи на перше місце ставлять моти­ваційну готовність до навчання. Тобто, коли дитина має правильне уявлення про школу і її вимоги: «Мені вже 7 років, я хочу йти до школи, щоб вивчитись добре пра­цювати, стати лікарем, модельєром, конструктором», — говорить дитина.

Іноді в дітей не зовсім правильна мотивація: « У школі краще, ніж у садочку, — каже дитина, — там не треба спати». «У школі є перерва, можна виходити в коридор і бігати». Діти з таким уявленням про школу зустрінуть­ся з непередбачуваними труднощами і вже за кілька днів, якщо вдома і в школі не надати їм відповідної до­помоги і підтримки, скажуть, що вони до школи не хо­чуть. А є й такі, котрі наче й знають про вимоги до шко­ляра і водночас бояться, непокояться: «У школі дуже важко, я не знаю, чи хочу йти до школи, якось страш­но...». Так! Діти теж потребують поради психолога.

Але ж і знання не в усіх майбутніх першокласників однакові. зараз ста­ли звичними вступні співбесіди. У деяких школах це навіть щось на зразок іспи­ту: не складеш — не зарахують!

Звичайно, за рів­нем знань діти різ­няться. Зрозуміло, чим більше дитина знає, тим впевненіше почувається в школі. Але іноді і в малих «вундеркіндів» вини­кають труднощі — діти не завжди вмі­ють чітко висловити свою думку, вчасно відреагувати на запи­тання, відстояти свою позицію. Цьому ще доведеться вчитись і вчитись... тому не варто розділяти дітей на «розумних» і «не дуже», влаштовуючи екзамен дошкільнятам. Інша річ, коли вчителі й спеціалісти хочуть краще познайомитись, поспілкуватись з майбутніми учнями. Цього не варто боятися.

Отже, виходить, що деякі майбутні проблеми, з якими зіткнулися сьогоднішні дошкільнята восени, можна прогнозувати?

Так! Це можна передбачити. Наприклад, тип темпера­менту дитини безпосередньо пов'язаний з тим, яким уч­нем вона стане. У жвавих, життєрадісних, рухливих сангвініків часто проблеми з тим, що вони непосидючі. Від уповільнених флегматиків не можна вимагати швид­кого залучення до процесу роботи. Меланхоліки — швидко втомлюються, а холерики — непослухи і забіяки. Це загалом. А якщо брати конкретну дитину — тут низка проблем, з приводу яких варто порадитись. Тому батькам важливо знати темперамент своєї дитини хоча б і для того, щоб знайти ключ до її поведінки, а іноді й пояснити вчителеві, чому дитина саме така.

Нерідко батьки опиняються в такій ситуації, що дово­диться відстоювати особистість своєї дитини перед авторитарною позицією вчителя. На чиєму боці тоді пси­холог?

Психолог завжди на боці дитини. Дитина — не пога­на і не хороша, вона така, якою є. І ще. Не можна порівнювати дітей з іншими дітьми. Слід порівнювати дитину з нею ж, але днем, місяцем, роком раніше. Як вона змінилась, чого досягла? А любов батьківська — це душевна, а не розумова категорія. Вона повинна зігрівати й захищати дитя усе життя, давати силу, підтримувати у важку хвилину...

Звичайно, не лише радість, а й почуття великої гордості охоплює ваших донечку чи сина, коли ви разом ку­пуєте і приносите додому шкільні речі. Дитина хоче поділитися своєю радістю з бабусею, діду сем, з дітьми у дворі чи в сад­ку. Таке емоційне піднесення треба підкріпити уважним ознайомленням з кожною річчю, дослідити з май­бутнім учнем її призначен­ня, де вона зберігатиметься вдома, в ті дні, коли її не треба нести до школи (на столі, у шухляді), і як розміс­титься у ранці, в портфелі? Як чистити і прасувати шкільну форму? Як вішати на плічки у шафу?

Спеціально потренуйтеся з дитиною у складанні речей до ранця Це може бути вашим щоденним заняттям протягом тижня — перед вечірньою казкою. Щоб уникнути одноманітності, заняття може проводитися як гра «Збери до школи ра­нець».

Гра «Збери до школи ранець»

Перед грою ще раз розглянути з дитиною ранець: який він привабливий за формою, кольором, зручний за розміром, конструкцією. З любов'ю зроблений, щоб ним було приємно користуватися, ходити до школи. Повправлятись у застібанні та розстібанні блискавок, липучок, замочків, розглянути всі відділення, поговори­ти про їх призначення. Чим краще учень доглядає свій ранець, тим довше ця річ служитиме.

Переходимо до гри. На столі лежить ранець і кілька предметів: пенал, олівці, ручка, зошити, папка, торбинка для сніданку. Дитина має швидко й охайно зібрати речі до ранцю. Гра закінчується, коли всі речі складено й ранець закритий. Другого дня гру повторити, використовуючи годин­ник — визначати, скільки часу потрібно для того, що маленький абітурієнт правильно та охайно склав речі до ранця. Ви зробили все, що могли, що підготувати малюка до важливого етапу його житті — до першого класу. І все ж таки ви неспокійні — як же воно все буде? І ваша дитина теж нер­вує, переживає.

Щоб перевірити і заспо­коїтися, потрібно перевірити/ що знає ваша дитина про школу, про те, як треба поводитися в нових умовах.

Простий тест для завтрашнього школяра

Поставте вашому дошколяреві такі запитаний

1. Як учні звертаються до вчительки?

2. Якщо ти хочеш про щось запитати вчительку, як треба привернути до себе увагу?

3. Що кажуть, коли під часуроку конче треба вийти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як вчителька і учні дізнаються, вже час починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого потрібна перерва?

8. Як у класі називаються столи, за якими учні сидя
під час уроку?

9. На чому вчитель пише, коли пояснює завдання?

10.Що таке оцінка?

11.Які оцінки вважаються добрими, а які поганими!

12.У класі навчаються однолітки чи діти різного віку

13.Що таке канікули?

14. Що ти робитимеш, коли закінчаться всі уроки,
мама по тебе ще не встигла прийти?

До уваги Батьків

1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги. 
Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.

2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. 
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства. 
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.

6. Готових рецептів сімейного виховання немає. 
Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням. 
Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. Основні з них такі:

1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньо сімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.

7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.

10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.